Психосоматика аутоімунних захворювань: коли організм бореться сам із собою
Захворювання аутоімунного характеру не є до кінця розгаданою загадкою для лікарів на сьогоднішній день. Іноді пацієнтам не допомагає обрана лікарем тактика лікування, а причини того чи іншого виду аутоімунного захворювання залишаються неясними. До речі, на сьогоднішній день не існує найефективнішої схеми лікування або чудодійних ліків від цієї недуги. Давайте розглянемо, що таке аутоімунне захворювання з точки зору психосоматики.
Психосоматика аутоімунних захворювань – що це
Психосоматика аутоімунних захворювань — це напрямок у медицині та психології, що вивчає взаємозв’язок між емоційними, психологічними станами та розвитком аутоімунних захворювань. Аутоімунні хвороби виникають, коли імунна система атакує власні клітини й тканини, вважаючи їх чужорідними. При психосоматичному підході вважається, що емоційні фактори, стрес і пригнічені почуття можуть відігравати важливу роль у запуску та перебігу цих захворювань.
Деякі можливі психосоматичні чинники аутоімунних захворювань включають:
- Хронічний стрес — тривалий стрес може призвести до порушень імунної системи, що сприяє розвитку аутоімунних процесів.
- Пригнічені емоції — невирішені конфлікти або сильні емоції, які не знаходять виходу, можуть негативно впливати на фізичне здоров’я.
- Самокритичність і низька самооцінка — люди, які мають тенденцію до самозвинувачення, можуть бути більш схильні до захворювань, оскільки їх організм буквально “атакує себе”.
- Психологічні травми — минулі травматичні події, особливо ті, що пов’язані з почуттям безпорадності чи покинутості, можуть сприяти формуванню таких захворювань.
Психосоматичний підхід до лікування аутоімунних захворювань передбачає роботу не тільки з фізичними симптомами, але й з емоційним станом пацієнта. Це може включати психотерапію, роботу з емоціями, усвідомленням стресу та пошук здорових способів управління емоціями.
Увага: Психосоматика – це наука, яка доповнює медицину, але не замінює її. Якщо у вас з’явилися симптоми аутоімунного захворювання, негайно зверніться до лікаря! Використовувати психосоматичний підхід виключно як додатковий інструмент паралельно з призначеним лікуванням від лікаря.
Вивчення психосоматичного фактора, що провокує аутоімунні захворювання, актуальне як ніколи. Лікарі настійно рекомендують не ігнорувати свій психоемоційний стан, адже в деяких випадках аутоімунні захворювання дійсно можуть бути спровоковані тривалими стресами, особливостями психіки (тривога, страх, панічні атаки, сором’язливість і т.д.). Зазначимо, що психоемоційний стан іноді може виступати основною причиною аутоімунного захворювання, але не завжди, тобто психосоматику слід розглядати як крайній захід.
Що таке аутоімунні захворювання? Фізіологічно такі захворювання характеризуються збоями в імунній системі людини, а саме імунна система сприймає клітини організму як чужорідні, потрапивши в організм ззовні, а значить, вони становлять загрозу для здоров’я людини і повинні бути знищені. Таким чином, організм людини починає руйнувати сам себе. Найпоширеніші аутоімунні захворювання, такі як вовчак, цукровий діабет I типу, ревматоїдний артрит, захворювання щитовидної залози та ін., є результатом надмірної активності імунної системи людини.
Останнім часом проводяться дослідження в області взаємозв’язку аутоімунних захворювань і алергічних реакцій, згідно з якими були зафіксовані випадки, коли алергічна реакція людини виникала не на зовнішній подразник, а на власні клітини в організмі. Складно пояснити, в чому причина такої поведінки організму, основними причинами вчені називають екологічну ситуацію в світі і психоемоційний стан окремої людини, адже психосоматика – це не просто переживання і сумний настрій час від часу, справжня психосоматика може викликати навіть зміни в ДНК людини, в біохімічному аналізі біоматеріалу і т.д.
Мета будь-якої фізіологічної реакції організму (імунна система, алергія і т.д.) – захистити організм, захистити його від негативного впливу. Імунна система людини ретельно стежить за тим, як відбуваються ті чи інші біологічні процеси в нашому організмі. Чому імунна система часто починає боротьбу з рідними клітинами організму?
Це частина відповіді на питання. Розуміючи, що організм ділить клітини на свої і чужі, а при аутоімунних захворюваннях «друзі атакують своїх», в основі психосоматики в даному випадку лежить якась емоційна боротьба, неприйняття себе і своїх бажань. Іншими словами, аутоімунні захворювання – це фізіологічний прояв боротьби з самим собою, що має психосоматичне походження.
Найбільш яскраво боротьба з самим собою може проявлятися в наступному:
- Внутрішньоособистісний конфлікт. Стан, коли людина розгублена, не знає, як правильно вчинити, або стоїть перед складним, але важливим вибором у своєму житті; або не до кінця розуміє, хто він і хто він (проблеми з самовизначенням, профорієнтація і т.д.)
- Міжособистісний конфлікт виникає, коли людина і суспільство стикаються (суспільство нав’язує межі, навішує ярлики, які людина не хоче, але змушений підкорятися)
- Конкуренція з кимось більш успішним також може з часом призвести до аутоімунних захворювань, адже в цьому випадку людина теж бореться з собою, змушує надягати маски, прагне до чогось, що може і не дуже йому цікаво, але «досягнення» переважає над ним.
Аутоімунні захворювання важко піддаються лікуванню і відновленню, але немає нічого неможливого! Комплексна робота з лікарем, а також психотерапія допоможуть вийти зі складних ситуацій. Головне, не ігнорувати симптоми з боку організму і психіки. Дуже корисно при виникненні будь-якого захворювання запитувати себе не «чому?», а «чому?». Важливо правильно сприймати недуги і хвороби, іноді такі сигнали організму є єдиним способом організму дотягнутися до нас, попросити сповільнитися і зосередитися на собі.
Спробуйте зосередитися на собі: чи перебуваю я в стані боротьби? За що я борюся? Чи варта кінцева мета того, щоб за неї боротися? Це моя боротьба?
Психосоматика аутоімунних захворювань у практиці
Психосоматичний підхід застосовується при комплексному лікуванні аутоімунних захворювань, коли пацієнти проходять не лише медикаментозну терапію, а й психологічну підтримку для зниження стресу та емоційного навантаження. Це може бути корисним у роботі з хронічним стресом, що посилює симптоми хвороби, або при адаптації до тривалого лікування.
Складнощі виникають через індивідуальні особливості реакції організму на стрес, різний рівень психологічної стійкості та відсутність універсальної схеми лікування. Крім того, важко відокремити вплив психоемоційних чинників від фізіологічних, що ускладнює діагностику і вибір оптимальної терапії.
Для корекції психосоматичних проявів аутоімунних хвороб рекомендується звертатися до лікаря-імунолога та психотерапевта, які можуть розробити індивідуальний план лікування з урахуванням особливостей пацієнта.