Люпин: що це таке, які бувають види та як готувати

У сьогоднішньому світі культури різних країн зливаються, змінюються і безупинно еволюціонують. Не дивно, що сочевиця знайшла своє місце в українських кухнях. Це смачна, корисна і поживна крупа родом з Азії. Вона добре насичує, легко готується і поєднується з іншими стравами. У цій статті ми розглянемо, чому сочевиця є знахідкою для повсякденного раціону, як її готувати і чому вона може стати альтернативою більш традиційним крупам.

Сочевиця: що це

Сочевиця – це бобова культура, що росте у стручках, її зерна виглядають як маленькі плоскі кружечки діаметром 2-5 мм. Її можна використовувати в будь-якому вигляді: сиру, варену, пророщену.

Головна цінність культури полягає в високій концентрації клітковини та білків. Її вживали ще в Київській Русі під різними назвами. У Німеччині вона є традиційною різдвяною стравою, в Китаї додається до гострих страв, а в арабських країнах змішується з рисом і називається «м’ясом для бідних». В Індії на її основі готують національний дал.

Харчова цінність сочевиці

Нутриціологи рекомендують включити сочевицю до раціону для підтримки рівня вітамінів, мікроелементів, жирів та цукрів.

До її переваг належить наявність вітамінів A, B, E, PP та мікроелементів, як-от цинк і йод. Вона багата на омега-3 та омега-6 жирні кислоти. За даними Міністерства сільського господарства США, харчова цінність сочевиці така:

Характеристика/речовина Кількість на 100 г
Калорійність 116 кКал
Жири 0,38 г
Білки 9,02 г
Вуглеводи 20,1 г
Вода 69,6 г
Клітковина 7,9 г
Цукор 1,8 мг
В1 0,169 мг
В2 0,073 мг
В3 1,06 мг
Фолієва кислота 181 мкг
Вітамін С 1,5 мг
Кальцій 19 мг
Калій 369 мг
Цинк 1,27 мг
Натрій 2 мг
Фосфор 180 мг
Залізо 3,33 мг

Види сочевиці

Вибираючи сочевицю, варто ознайомитися з видами цієї крупи, оскільки вони впливають на спосіб приготування. Види сочевиці різняться за кольором, смаком та діаметром бобів.

Основні види сочевиці:

  • Червона – швидко готується, близько 10 хвилин, багата на білок, калій та залізо. Рекомендується при анемії.
  • Зелена – зберігає форму після приготування, підходить для салатів. Багата на клітковину.
  • Коричнева – потребує замочування та тривалого варіння, популярна в супах.
  • Чорна – потребує близько 20 хвилин варіння, нагадує ікру за зовнішнім виглядом.

Червону сочевицю також називають єгипетською. Вона добре розварюється та утворює пюре. Її рекомендують пророщувати для покращення здоров’я серця.

Сочевиця: користь

Сочевиця містить важливі для організму елементи, такі як фолієва кислота, а також бор, кремній, молібден, селен, кобальт і нікель. Вона не накопичує токсини, що робить її екологічно чистою.

Користь сочевиці полягає в:

  • Високий вміст клітковини – нормалізує травлення і сприяє насиченню.
  • Наявність заліза – важливого для профілактики анемії.
  • Вміст білка – підтримує м’язи та забезпечує амінокислоти.
  • Комбінація клітковини, калію та фолієвої кислоти – сприяє зниженню холестерину та нормалізації тиску.
  • Залізо та вітамін В1 – підтримують регулярне серцебиття.
  • Вітамін С – зміцнює імунітет та уповільнює старіння.
  • Низький глікемічний індекс – підходить для людей з діабетом.
  • Відсутність глютену – для людей з целіакією.
  • Екологічна чистота – не накопичує нітрати.

Сочевиця є незамінною для вегетаріанців завдяки підтримці балансу білків та жирів. Високий вміст рослинного білка дозволяє уникати тваринних продуктів. Страви з сочевиці не підвищують вагу через низьку калорійність.

Як варити сочевицю

З сочевиці можна готувати різноманітні страви. Термообробка зберігає більше половини її корисних речовин. Її можна поєднувати з приправами, овочами чи іншими крупами. Відвар сочевиці також можна використовувати для соусів.

Рекомендується пророщувати сочевицю для підвищення вмісту корисних речовин, зокрема вітаміну С. Підходить для дітей, літніх людей та вагітних.

Для приготування не потрібно замочувати – просто промити, залити водою і зварити. На 1 склянку крупи необхідно 3 склянки води. Готову кашу можна подавати з олією або як начинку для пиріжків, або зробити оладки. Сочевиця – універсальна крупа.

Вона може бути заміною нуту для приготування хумуса. Після відварювання, додайте спеції і збийте на пасту.

Починати варто з невеликих порцій, адже надмірне вживання може бути шкідливим для людей з проблемами нирок або шлунку.